Тема проекту: Плекаємо Патріотів України!

Мета: формування духовної, інтелектуальної, та культурно розвиненої особистості, що нерозривно повязує свою долю з майбутнім рідного краю.

    Навчальний проект передбачає проведення по групових досліджень учнями початкових класів. Даний проект може використовуватись у 2 – 4 класах з різним ступенем залучення дорослих (батьків, вчителів, тренерів і т.д.) відповідно до вікових особливостей учнів. Основа проекту - учнівські дослідження з різних аспектів характеристики України як незалежної держави та українців як окремого народу. По завершенні проекту буде представлено та обговорено накопичені учнями матеріали, сформовані пізнавальні виставки, розглянуто буклети та брошури, переглянуто презентації. Результати будуть оформлені у вигляді стінгазети.

Легенда про дівчину-Україну

     Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну i порядок, росіяни - владність, поляки - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

         - Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь.

      - Я - Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

     - Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

      - Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

       Узяла дівчина - Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ.

Там, де веселка барвами в'ється,

 де чути спів солов'я 

Там,де золотом колосяться безмежні,

пшеничні поля 

З най,сину мій, це наша рідна 

з тобою, земля 

Там, де в долині цвіте калина, 

де ріки бурхливі течуть 

Там,де найясніші зорі, 

по синьому небу пливуть 

Знай,сину мій,це наша країна-

 її Україною звуть 

                                          А як станеться так, що доля закине,

                                           тебе у далекі світи 

                                      Згадуй,про нашу з тобою,країну 

                                      Не забувай, сину, ні на хвилину, 

                                          Що, вона, в нашім серці жити повинна

                                                 Бо Україна-це ми!

Плекаймо патріотів!

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

- Л.Костенко

     Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.

       Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. У широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. Тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої Батьківщини ставляться у світі. А патріотизм для мене – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити.

       Патріотизм виявляється у тому, що те, що робить людина, приносить благо її Батьківщині. Це й розумні політики, і талановиті вчені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. Ми вчимося, працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. Досягаючи успіху в життя, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. Оце й є патріотизм. Володимир Великий, Тарас Шевченко, Сергій Корольов, Василь Стус, Ганна Безсонова, Яна Кличко – кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. І таких дуже багато!

     Інша справа, що патріотизм – не завжди вдячне ставлення. Коли в країні процвітає безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливості для творчості, люди часто полишають Батьківщину та шукають щастя деінде. Хоч у душі в них любов до рідного краю залишається, вони вже мало що можуть зробити для її добробуту.

     Тож, на мою думку, патріотичні почуття є в кожного з нас, і ми маємо прагнути зробити щось важливе для своєї Батьківщини. Проте такі прагнення мають цінуватися. Людина має відчувати, що потрібна своїй країні, тоді вона захоче й зможе посприяти її процвітанню.